Материнство і кар’єра

Для багатьох поняття «народити» прирiвнюється до: «одягти», «нагоду- вати», «заплатити за освіту», «купити мобiльний телефон», «новi черевич- ки»… Але ж народити – значить любити, пiклуватися, проводити разом час, спiлкуватися, бути вдячним i приймати любов i подяку не у вiдповідь, а як природне продовження спiлкування.

Материнство – це завжди дбати про потреби дитини, особливо, якщо йдеться про малят. Перші три роки малюкові важливо, щоб постійно поряд була мама: у цей період формуються почуття безпеки й довіри до світу, визначаються інтереси й цінності на все життя.

Соціум очікує, що громадяни народжуватимуться, але при цьому жінки мають працювати. Держава чекає не народження дитини як суб’єкта любові, але їй потрібен – робочі руки. І державна підтримка спрямована частіше на якийсь поділ відповідальності: жінка народить, а ми заплатимо.

Перед жінкою постає вибір: народити й долати труднощі в ім’я життя чи йти працювати й заробляти. Жінка, яка встигла народити до початку своєї кар’єрної діяльності, має перевагу – дитина вже є. Тепер потрібно міркувати, коли ж народити другу?

А побудувавши кар’єру й не встигнувши народити маля, багато хто починає непокоїтися: як не втратити кваліфікацію, оплачувану посаду …

Що ж важливіше – малюк чи робота?

Звісно ж , вирішує жінка, і цей вибір завжди індивідуальний. Можна виокремити певні причини, на які зважають жінки, постаючи перед вибором.

Мотив робити кар’єру:

- сила , час і гроші, вкладені в освіту;

- страх втратити посаду, досвід, місце роботи;

- необхідність заробляти на життя;

- бажання заробляти на свої потреби ( одяг, косметика, комфорт);

- потреба соціального визнання;

- відсутність родини й чоловіка, готового бути батьком;

- страх відповідальності за життя дитини;

- побоювання втратити фігуру, змінити зовнішній вигляд;

- відсутність підтримки чоловіка й родичів;

- задоволення від роботи

- відсутність позитивного досвіду в батьківській родині.

Іноді жінки роблять вибір на користь дитини, але сприймають своє рішення як жертву, як виконання обов’язку, а не як досвід, що збагачує власне життя. Малюк прекрасно знає, що мама не переживає радості, коли з ним займається. Згодом у нього може виникнути почуття провини у зв’язку з тим, що він став для неї тягарем, перешкодою в реалізації прагнень, не виправдав очікувань. Інші, навпаки, вибирають кар’єру, але зустрічаються з почуттям провини стосовно своїх дітей.

Запитуючи себе, працювати чи залишатися вдома, варто спрямувати свою увагу на пошук «золотої середини». Тому що багато залежить від формулю- вання. «Я виховую дитину» не прирівнюється автоматично до поняття «залишаюся вдома». Так само як і вихід на роботу не повинен автоматично означати відхід від материнської ролі й відповідальності за виховання дитини.

Розлука з мамою завжди важка, але любов і турбота можуть її полегшити. Після повернення з роботи обов’язково всю увагу слід спрямувати на дитину: гратися, спілкуватися, розповідати про свою роботу. Ну а у вихідні дні малюк може просто не злазити з маминих рук, вимагаючи до себе належної уваги. Якщо між мамою і дитиною не порушений контакт, є довіра, то й у подальшому житті не буде проблем у стосунках.

Добре , коли дитина з радісним лементом несеться до мами й висне в неї на шиї. Добре, якщо вона вміє розмовляти і починає розповідати про свої враження за день. Коли є позитивні сформовані взаємини з матір’ю, і дитина впевнена і в собі і в мамі, то зустрічі будуть саме такими – радісними, бурхли- вими , щирими. Якщо маля в’яло реагує на повернення мами, продовжує гратися з нянькою, не ділиться враженнями – це недобре, це свідчить про те, що порушений зв'язок, порушені взаємини, що потрібно більше приділяти уваги дитині. Жінка , яка працює, повинна розуміти, що, не дивлячись на втому та проблеми на роботі, вона має знаходити радість, повертаючись додому. Тому що щасливі діти бувають у щасливої мами. І добре тій дитині, чиїй мамі добре та спокійно.

Право кожної жінки – вибирати, як вона реалізується у своєму материнстві. Вона повинна зрозуміти, що виховання дитини – постійна й відповідальна робота, адже жінка , насамперед, не потомство вирощує, а допомагає виростити особистості! Це довго, важко, цікаво – це життя.

Материнство – посада довічна.

Клер Рейнер, англійська письменниця.

Неслухняна дитина:
покарати чи зрозуміти та виховувати?

Як треба заохочувати дошкільника

1. Похвала та заохоченнямають переважати над покаранням.
2. Використовувати невеликі подаруночки, але не задарюватидитину.
3. Хвалити малюка, говорячи приємні слова та фрази.
4. Давати особисті почесні доручення, коли дитину просять щось зробити, підкреслюючи важливість справи.
5. Винагороджувати не тільки за результат але й за старанність та спробу виконати доручення якнайкраще.

Як не можна карати дошкільника

1. Мовчанням. Бойкот викликає у малюкавелике психічне напруження.
2. Словами "Я тебе більше не люблю" Позбавлення любові - найжорстокіше покарання за умови, що дитина, справді, звикла бути оточена любов'ю.
3. Фізично, оскільки таке покарання викликає лише страх і робить дітей жорстокими.
4. Криком, який дошкільник сприймає як словесне биття.
5. Надмірно застосовувати покарання, адже у вихованні дитини заохочень має бути більше, ніж покарань.
6. Застосовувати покарання через деякий проміжок часу після провини - малюк не зрозуміє, за що його карають.
7. Постійно дорікати та нагадувати про колишні провини.

Матеріал взято з книги практикуючого психолога Світлани Ройз
Волшебная палочка для родителей. - К: Ника-Центр, 2005. - 184 с.